Толерантність - її роль в житті людини
16 листопада 1995 року держави-члени ЮНЕСКО ухвалили Декларацію принципів толерантності, яка серед іншого підтверджує, що толерантність є не поступкою, а розумінням мультикультурності нашого світу, проявом поваги та терпимості. Всі люди за своєю природою різні, але рівні у правах.
Толерантність вимагає справедливості та неупередженості від законодавства, надання кожній людині рівних можливостей для розвитку, проте закони хоча і є потрібними, проте цього часто недостатньо для виховання толерантного суспільства. Найбільш ефективним методом, згідно з декларацією, є виховання толерантності в людей – і з цього приводу Суспільне підготувало матеріал про повагу до інших, "мову ворожнечі" та прикладах дискримінації людей.
Толерантність – риса цивілізованого суспільства. Тому що люди, які хочуть жити в гармонії та порядку, ніколи не ображатимуть, принижуватимуть чи будуть завдавати шкоди людині з протилежними поглядами. У розвинених країнах високий рівень толерантності: ніхто не обмежує свободу волі іншого через те, що не погоджується з чужим світоглядом. Якщо всі країни дійдуть високого рівня толерантності, то зменшиться кількість конфліктів на тлі релігій, національних інтересів, культурних відмінностей.
Не варто плутати толерантність із поступкою, поблажливістю, відмовою від своїх переконань, байдужістю. Це відкритість до світу та людей, усвідомлення різноманітності навколишнього світу та його унікальності. Толерантність є ознакою впевненості у собі та усвідомленні надійності власних морально-етично-громадянських позицій.
Відсутність толерантності породжує ненависть. Ненависть веде до недовіри. Недовіра тягне за собою віддаленість людей один від одного. Нічого не нагадує? Наприклад, пострадянські країни, де політика партії заперечувала необхідність толерантності та постійно створювала нових ворогів? Україна тільки стає на шлях формування толерантного суспільства, але ці зміни, якщо вдасться сформувати у людей розуміння необхідності жити у мирі, будуть тільки на краще.
Як виховувати в собі толерантне ставлення до інших Коли йдеться про виховання
дітей, навряд чи хтось із дорослих захоче виховувати своє чадо через заохочення
дискримінації. Як правило, "маленьким людям" намагаються прищепити доброту,
сприяють розвитку емпатії. Бо ніхто з нас не народжується толерантним – це
культурна звичка, яка формується з дитинства або яку ми самостійно формуємо в
дорослому житті. Здатність приймати відмінності одне одного може вплинути на
самопочуття людини. Толерантність знімає бар'єри та дозволяє мислити ширше.
Також толерантність призводить до зменшення стресу та сприяє розвитку співчуття,
співпереживання та розуміння почуттів іншого. Є кілька порад, які допоможуть вам
виховати собі толерантне ставлення: Нагадайте собі, що ви у безпеці. Якщо
хтось думає інакше та їхня думка відрізняється від вашої, це зовсім не означає,
що ви помиляєтеся. Ви маєте повне право відстоювати ваші переконання, але якщо
навчитися робити це неконфліктним шляхом, наводячи вагомі аргументи, то ви
почнете відчувати себе впевненіше. Говоріть за себе. Спробуйте
висловлювати свою думку точніше. Наприклад, "Я не згоден з тим, що… у мене інша
думка…". Не слід агресивно розмовляти з людиною, яка думає не так, як ви.
Обходьтеся без образ і переходу на особистості. Не провокуйте людину до
сварки, висловлюючи образи: "Ви дурні, якщо так думаєте!" і т.п. Намагайтеся
дізнатися більше, щоб зрозуміти іншу точку зору. Попросіть розповісти докладніше
та поясніть, що хотіли б зрозуміти, як інша людина прийшла до такої думки.
Будьте спокійнішими. На агресію на свою адресу люди схильні відповідати
агресією. Не сваріться і не кричіть. Це може значно загострити ситуацію та
перетворити її на справжній конфлікт. Шукайте точки дотику. Якщо, на
перший погляд, нічого спільного не можете знайти, особливо якщо вас дратує
людина і ви відчуваєте до неї неприязнь, відкладіть поспішні висновки про неї.
Постарайтеся розглянути навіть найменшу схожість між вами, вашими думками та
поглядами. Можливо, вам подобаються одна і та ж музика, книги або ви віддаєте
перевагу схожим фільмам. Також це стосується і більш загальнолюдських поглядів –
на життя, на безпеку в суспільстві, на краще майбутнє країни тощо. Точки дотику
є завжди. Якщо їх не видно, це не означає, що їх нема. Пам'ятайте про це.
Слідкуйте за своїми реакціями. Наші очі, міміка та жести говорять правду.
Мова тіла – це такий самий спосіб спілкування. Наприклад, коли ви відчуваєте
зневагу, то зітхаєте і закочуєте очі. Такі реакції говорять про нетерпимість і
видають ваше ставлення до партнера зі спілкування та перебіг ваших думок. У
цьому випадку стає очевидно, що ви вважаєте, що думка іншої людини абсолютно
марна, і ніби кажете, що ви кращі за неї.
Книги про добро для дітей
Рі(з)дні люди. Повага та толерантність в книгах для дітей дуже важливі. Книга
“Рі(з)дні люди” Тані Стус і Марти Кошулінської описує толерантність у широкому
розумінні. Ми різнимося великою кількістю рис та особливостей: починаючи від
статі, віку, кольору шкіри та закінчуючи темпераментом, характером та звичками.
Книга “Рі(з)дні люди” навчає бути терпимими до таких самих, але інших людей.
Завдяки вмілим ілюстраціям Марти Кошулінської та контурам різних людей ми можемо
уявити себе на місці цих інших людей і стати трохи ближчими до них, зрозуміти та
полюбити.
Зайчик-нестрибайчик та його смілива мама. Толерантність буває різною, а нам слід
навчати своїх дітей кожному її виду. Приклади терпимості знаходимо в книжках про
інклюзивність. “Зайчик-нестрибайчик та його смілива мама” Оксани Драчковської –
історія про одного особливого зайчика, який не може ходити та стрибати. У
Зайчика з’являється зручний візочок і він починає ходити до школи разом з іншими
дітками. Книга “Зайчик-нестрибайчик та його смілива мама” навчає сприймати та
розуміти особливих діток, не боятися допомагати їм та товаришувати з ними.
Як зрозуміти козу. Толерантність у казках завжди постає в алегоричній формі,
оскільки в такий спосіб дітки найкраще розуміють складний світ взаємодії з
іншими людьми. Дуже незвичайна казка “Як зрозуміти козу” від Тараса Прохаська
закликає “зрозуміти козу”, тобто побачити світ очима іншої істоти. Кроти, білки,
зайці, лисиці, вовки – цілком звичні казкові герої. А як щодо острову кіз, які
розмовляють іншою, ніж лісові мешканці, мовою? Казка ставить дорослі запитання
про інших людей, яких, на перший погляд, неможливо зрозуміти, проте якщо трохи
постаратися, то все можливо!
Інформацію взято з джерел:
https://suspilne.media/181178-den-tolerantnosti-ak-vihovuvati-v-sobi-tolerantne-stavlenna-do-insih/
http://www.hopeandhomes.org.ua/blog/knyzhky-iaki-varto-prochytaty-dlia-vykhovannia-tolerantosti/
https://book-ye.com.ua/blog/e-shcho-chytaty/khudozhni-knyhy-pro-tolerantnist-ta-multykulturnist/