До 155-річчя від дня народження Лесі Українки

 

"... Я жива. Я буду вічно жити. Я в серці маю те, що не вмирає..."

До 155-річчя від дня народження

25 лютого відзначається День української жінки, День українки, на честь дня народження видатної української письменниці та громадської діячки Лесі Українки. Це свято - символ вшанування її спадщини та вагомого внеску у розвиток українського суспільства.

Леся Українка (Лариса Косач) народилася 25 лютого 1871 року в місті Новограді-Волинському (нині - Житомирська область). Зростала в родині інтелігентів: мати - письменниця Олена Пчілка, батько - поміщик і освічений господар Петро Косач.

Письменниця була українкою за національністю. Її родина належала до шляхетного, але глибоко національно свідомого середовища. У біографії згадуються білоруські та польські корені по батьківській лінії, але головною ідентичністю для Лесі була саме українська.

Через хворобу кісток (туберкульоз, а згодом і рак) майбутня письменниця змалку втратила можливість системно навчатися у школі, тому здобувала освіту вдома - самотужки вивчала мови, займалася літературою, музикою, філософією.

Леся Українка володіла понад 10 мовами. Серед них - українська, російська, польська, німецька, французька, італійська, латина, грецька, англійська. Вона не лише читала класичні твори в оригіналі, а й перекладала твори Гайне, Гомера, Байрона, Гюго, Міцкевича та інших. 

1907 році Леся Українка вийшла заміж за Климента Квітку - музикознавця, фольклориста й свого однодумця. Він підтримував її у творчості та хворобі. Їхній шлюб був глибоким партнерством, заснованим на спільних цінностях та любові до української культури.

     Леся Українка писала про свободу: духовну, національну та особисту. Її твори часто торкаються тем боротьби, гідності, сили духу. У поезії - філософські роздуми, туга, кохання, патріотизм. У драматургії — образи сильних, вольових героїв, які не здаються навіть перед смертю. Вона уникала поверхневого «народництва», надаючи перевагу глибоким ідеям і символізму.

Точна кількість творів Лесі Українки невідома, адже частина їх не зберіглася, але відомо понад 270 поезій, близько 20 драматичних творів, десятки прозових текстів і численні переклади. Її творчий доробок охоплює вірші, поеми, драми-феєрії, есе, статті й листи.

Перший вірш - «Надія» - Леся написала у 9 років. Він був присвячений тітці, яку заслали в Сибір за участь у національному русі. Вже тоді в її поезії звучала тема нескореності.

Письменниця грала на фортепіано. Музика була для неї важливою частиною життя, поки хвороба не змусила припинити заняття. Її тонке музичне чуття відчувається й у ритмі та звучанні поезій.

Леся Українка відома як авторка глибоких поетичних і драматичних творів, які сформували новий рівень української літератури. Її драми, як-от «Лісова пісня», «Бояриня» чи «Кассандра», стали класикою. Вона зламала стереотип про «слабку жінку» в літературі - і словом, і власним життям продемонструвала незламну силу духу.

Жила в багатьох містах - Луцьку, Києві, Криму, Ялті, де лікувалась, подорожувала Європою: лікувалася в Австрії, Німеччині, Італії, Грузії.

Померла Леся Українка 1 серпня 1913 року в грузинському місті Сурамі у віці 42 років. Похована письменниця в Києві на Байковому кладовищі.

Леся Українка здобула визнання завдяки таланту, глибокому інтелекту, сміливим темам і власному прикладу боротьби - з хворобою, з духовною неволею, з тиском імперської цензури. Її слово звучало вільно навіть у найтемніші часи, і це визнали не лише в Україні, а й за її межами.

Леся Українка - не просто письменниця, а символ незламності, інтелекту, глибокого патріотизму. Її слово - живе, її постать - надихаюча. І навіть через століття вона залишається сучасною, адже вона писала про вічне - свободу, гідність, любов і силу духу.

З нагоди дня народження письменниці учні декламували її вірші.

Інформаційно-бібліотечним центром було підготовлено літературну виставку творів Лесі Українки.