Інформаційно-бібліотечний центр ліцею №29
Сторінки
- Головна сторінка
- Гурток "Бібліотечний актив"
- "Тиждень дитячого читання - 2020"
- Проектна та пошукова діяльність
- Книжкові виставки та тематичні полиці
- Поради читачам
- До 100 річчя Сухомлинського
- Проект "Читання без меж"
- Електронна бібліотека шкільних підручників
- Аудіополиця
- "Слухай"
- Бібліотечні цікавинки
- Правила користування бібліотекою
29.08.25
26.01.24
ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ ЖЕРТВ ГОЛОКОСТУ
27 січня в Україні і світі відзначають Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту.
Голокост в Украї́ні — систематичне винищення євреїв на українських територіях, окупованих нацистською Німеччиною в 1941—1944 роках.
За період з 1941 до 1945 року на українських землях загинуло близько 6 000 000 цивільних осіб (українців та представників інших етносів), з яких близько 900.000 євреїв, що проживали в Україні.
Винищення євреїв, яке вже тривало в Польщі та інших окупованих нацистами територіях, було розширене й на Україну одразу після вторгнення нацистських військ на територію СРСР 22 червня 1941 року. Айнзатцгрупи C (Північ) та D (Чорноморське узбережжя) проводили масові розстріли євреїв та комуністів[11] Командування Вермахту вважало напад на СРСР особливою, ідеологічною війною, тож на його думку в цій війні дотримання правил міжнародного військового права було необов'язковим. Вермахт разом із деякими представниками місцевого населення окупованих територій надавав підтримку операціям айнзатцгруп. Зініційовані нацистами єврейські погроми, у яких брали участь місцеві жителі, зокрема погром у Львові на початку липня 1941 року, що тривав кілька днів й під час якого загинуло від двох до шести тисяч євреїв. Організаторами погрому виступали німецькі війська, деякі представники польського і українського населення теж брали участь у погромі.
Після погрому кінця червня, на початку серпня 1941 року, за свідченням ізраїльських та західних істориків, українська допоміжна поліція «відзначила» «день Петлюри», знищивши близько 5 000 львівських євреїв переважно з інтелігенції. Ці акції розглядалися нацистським керівництвом як «потяг до самоочищення» (вислів Гейдріха). За тими самими джерелами, у перші дні німецької окупації погроми відбулися в 58 українських населених пунктах, у ході яких загинули 24 000 євреїв Ярослав Грицак стверджує, що за свідченням тих самих ізраїльських істориків, джерела про погроми та участь у них української допоміжної поліції «почасти однобічні, обтяжені емоціями та перебільшені». Проте, на його думку, певна тенденційність документів та досліджень на їхній основі не означає, що самі ці події вигадані, оскільки «надто багато є цих свідчень і надто часто вони повторюються».
Вшановуючи пам’ять жертв Голокосту, інформаційно-бібліотечний центр підготував книжкову виставку «ГОЛОКОСТ – ШРАМ НА СЕРЦІ ЛЮДСТВА».
05.12.23
День святого Миколая у грудні розпочинає цикл зимових свят в Україні. Це велике церковне свято і улюблений день дітлахів, які традиційно отримують «від Миколая» солодощі й подарунки.
Після переходу Православної церкви України на новоюліанський календар нова дата дня Святого Миколая — 6 грудня. За старим календарем свято відзначали 19 грудня.
Учні 3-Б класу з класним керівником Стальмашевською Мариною Миколаївною підготували вірш про Святого Миколая. Приємного перегляду.
15.11.23
Толерантність - її роль в житті людини

Книги про добро для дітей
30.10.23
27.09.23
Трагедія Бабиного Яру
Бабин Яр – місце пам’яті та некрополь близько 100 тисяч цивільних громадян і військовополонених, розстріляних нацистами у 1941–1943 роках. Серед них – євреї і роми, червоноармійці, комуністи, підпільники Організації українських націоналістів, в’язні Сирецького концтабору, «саботажники», порушники комендантської години та навіть пацієнти психіатричної лікарні імені Павлова. Масовий розстріл євреїв у Бабиному Яру 29–30 вересня 1941 року став символом «Голокосту від куль» і нацистської політики масового знищення людей. Найтрагічнішими стали 29–30 вересня, коли вбили майже 34 тисячі євреїв – мешканців Києва. В німецьких донесеннях цю операцію назвали «гросакцією» («велика акція», від нім. Großaktion). Формальним приводом для неї стала радянська диверсія зі знищення Хрещатика 24 вересня. Голокост – важка незагоєна рана в історії України в Другій світовій війні. Жертвами злочину стали близько півтора мільйона українських євреїв. Нацисти знищили їх як соціокультурну й етнорелігійну спільноту. Пам’ять про трагедію Бабиного Яру попри всі обставини завжди залишалася живою. Перші художні твори на цю тему з’явилися вже в 1941–1943 роках. Художник-етнограф Юрій Павлович щодня робив замальовки олівцем із натури. Першими художніми текстами стали поетичні твори Ольги Анстей та Людмили Титової.
7 книг про Бабин Яр
ШОА в Україні. Історія свідчення, увічнення
Це ключовий англомовний текст. По той бік океану ця книга є засадничою. Вона стосується історії свідчень і меморіалізації. Найвидатніші західні історики зібрали докупи надзвичайно точні і високоякісні дослідження. Тут є Тімоті Снайдер: "Життя і смерть західно-волинських євреїв". Є Карел Бергоф і історія Діни – свідка, яка пережила Бабин Яр. Книга перекладена українською мовою.
"Чому це не зроблено" Віктора Некрасова та промова Івана Дзюби на 25 роковини Бабиного Яру
Текст
написаний російською мовою в 1959 році. Віктор Некрасов та Іван Дзюба – це ті
кияни, які мали мужність попри заборону, переслідування та знищення
"Чорної книги", яку укладали Гроссман та Еренбург порушити мовчання.
Віктор Некрасов мав вже письменницький авторитет у темі війни. Він автор
книги "В окопах Сталінграду". Мовчання допустиме лише там, де вже все
сказано, а там, де не сказано воно стає спільником неправди і несвободи.
Некрасов і Дзюба чітко сказали, що мовчання про Бабин Яр – є спільником неправди,
несвободи і ментального та культурного рабства. Саме вони дали початок спіралі
нових розмов про Бабин Яр. Вони наголосили на двох важливих речах: Бабин
Яр – це трагедія всього людства, але сталася вона на українській
землі. Тому українець не має права забувати про неї так само, як і євреї.
"Бабин Яр" Анатолія Кузнєцова
Це роман-документ, де не єврей розповідає про те, свідком чого він став. У 2009 році книгу перевидали українською мовою. Цього ж року на розі Кирилівської і Петропавлівської вулиць з’являється бронзова статуя хлопчика, який читає оголошення, про те, що всі євреї міста Києва мають прийти до Бабиного Яру. Це власне Анатолій Кузнєцов у дванадцятирічному віці, який став свідком тих моторошних подій у Бабиному Яру. Так кожен на вулиці Києва може зустріти свідка. Ця зустріч зі свідком когось шокує, а когось змушує пригадати в якій історії ми живемо. Таким шоком була поява книги Анатолія Кузнєцова в середині 60-их років. Вона з’явилася в цензурованому вигляді шаленим накладом в 2 мільйони примірників в часописі "Юність" і 150 тисячним накладом книгою. Через конфлікт з режимом автор емігрує до Лондона, де отримує політичний притулок і працює на радіо "Свобода". У 1979 році Анатолій Кузнєцов помер загадковою смертю. Анатолій Кузнєцов – дуже важливий свідок. У 1941 році він вів нотатки і його джерела як прямого свідка дуже цінні для вивчення цієї трагедії.
Чорна книга
Найстарша
і найновіша книга, оскільки українською вона вийшла лише цього року. Василь
Гроссман та Ілля Еренбург збирали матеріали в ході Другої світової війни про
злочини в Бабиного Яру та інших місцях. Чорна книга вперше зібрала ці тексти,
дала їм форму. Вона була заборонена сталінською владою, хоча вже була верстка.
Дуже важливо, що книга не зникла назавжди. Далі є карколомна історія про друк
на Заході в Лазаньї та в Ізраїлі. І лише цього літа Чорна книга з’явилася
українською мовою у видавництві "Дух і літера". Це пам'ять про те, як
від початку 40-их років починається боротьба за правду за Бабин Яр. Чорна книга
– це сильний свідок, який укладали надзвичайно талановиті письменники.
Бабин
Яр. Історія і пам'ять
Це дуже важливий приклад співпраці. Книга вийшла українською і англійською мовами. Передмова Нормана Наймака. Упорядники: Владислав Гриневич і Пол Роберт Магочі . Тут є також Карел Бергоф "Україна під нацистською владою", Віталій Нахманович "Бабин Яр як символ Голокосту" та інші українські і західні дослідники.
"Бабин
Яр. Голосами" Маріанни Кіяновської
Маріанна отримала за цю книгу Шевченківську премію. Дуже складна книжка для прочитання. Видана у видавництві "Дух і літера". Цього серпня Київ мав шанс почути голоси Бабиного Яру на території Софії Київської. Ця книга – видатне явище на рівні видатних книг двадцятого століття.
"Мабуть Естер" Катерини Петровської
У тексті багато документу, багато біографічного, персональної приватної історії. Книга написана німецькою і перекладена багатьма мовами. Мабуть Естер – це метафора того, що сталося з людьми наприкінці вересня 1941 року. Це ім’я жінки, яка загинула в Бабиному Яру, але при цьому не дійшовши до нього. В родині не пам’ятають її ім’я, оскільки пам'ять його стерла. Тому вони припускають, що її звали мабуть Естер. Катя Петровська акцентує увагу на думці, що в Бабиному Яру немає чужих. Це не питання ідентичності, це питання порядності.
https://uinp.gov.ua/informaciyni-materialy/zhurnalistam/informaciyni-materialy-do-dnya-pamyati-tragediyi-babynogo-yaru-2022
03.04.23
"Слався,величайся,українська книго,серед дітвори"
Щороку хвилююча мить чарівної весни
приносить до бібліотек України традиційне і довгоочікуване свято —
Всеукраїнський тиждень дитячого читання – час, сповнений дивовижного книжкового
розмаїття, свято тих, хто творить книгу, і тих, хто любить читати, дні веселих
пригод і літературних відкриттів.
Цього року Тиждень читання у ліцеї проходить під гаслом
«Слався,величайся,українська книго,серед
дітвори!».
Він буде наповнений зустрічами з найулюбленішими дитячими книжками, літературними подорожами, цікавими творчими проєктами учнів ліцею, іграми та вікторинами, різноманітними конкурсами, акціями, презентаціями, бібліотечними уроками, про історію створення книги.
02.03.23
Всесвітній День письменника
Щорічно 3 березня в усіх країнах
відзначається Всесвітній день письменника – професійне свято літераторів (World
Day of the writer). Повна назва цього свята Всесвітній день миру для
письменника.
Висловлювання відомих людей про
письменницьку працю:
- "У письменника тільки і є
один учитель: самі читачі"
- "Той, хто не сподівається
мати мільйон читачів, не повинен писати ані рядка" (Йоганн Гете).
- "Бути цікавим – перший
обов’язок маловідомого автора. Право бути нудним мають тільки ті письменники,
які вже прославилися" (Едмунд Берк).
- "Література – це таке
заняття, при якому потрібно знову і знову доводити, що у тебе є талант, людям,
позбавленим будь-яких талантів" (Жюль Ренар).
Тож сердечно вітаємо наших знаних
письменників, молодих авторів, а також - усіх, хто мріє стати письменником, і
вже зараз робить свої перші кроки.
19.01.23
"Незалежна і свята ти - мати Україна"
На полях Першої
світової війни українцям довелося воювати один проти одного в лавах ворожих
армій. Імперії охопили нестабільність та революції, це дало надію поневоленим
народам на здобуття права на власне самовизначення.
Українська революція, що розпочалася після повалення російського царату, здобула ключове — проголошення Центральною Радою Української Народної Республіки (УНР) 7 листопада 1917 року. Щоправда, спочатку йшлося про автономний статус у складі Росії, однак більшовицьке вторгнення показало, що єдиним шляхом для українців є незалежність. Це й було закріплено IV Універсалом 22 січня 1918 року. В установчому документі чітко прописана соборницька перспектива державної політики: тобто об’єднання всіх українців в кордонах однієї держави.
3 січня 1919 року у Станіславі (нині Івано-Франківськ) було офіційно затверджено рішення про об’єднання. Тоді ж УНРада сформувала повноважну делегацію до Києва, щоб завершити решту формальностей.
У день першої річниці проголошення IV Універсалу, 22 січня 1919 року, на розширеному засіданні Директорії у присутності галицьких делегатів було підписано спеціальний документ, який увійшов в історію під назвою «Акт Злуки».
«Однині воєдино зливаються століттям одірвані одна від одної
частини єдиної України — Західноукраїнська Народна Республіка (Галичина,
Буковина, Угорська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна… Однині народ
Український, визволений могутнім поривом своїх власних сил, має змогу
об’єднаними дружніми зусиллями всіх своїх синів будувати нероздільну,
самостійну Державу Українську на благо і щастя всього її трудового люду», —
зазначено в Універсалі Директорії.
13.12.22
"Віртуальна вітальня Миколи Леонтовича"
1. З ДИТИНСТВА ОТОЧЕНИЙ МУЗИКОЮ
Мати композитора Марія Йосипівна була людиною "рідкої
духовної та фізичної краси", гарно співала, а батько Дмитро Феофанович
добре грав на цитрі, балалайці, гітарі, скрипці. Інші члени сім'ї Леонтовичів
теж були тісно пов'язані з музикою. Від них юний композитор і перейняв любов до
музики.
2. ЗАХОПЛЮВАВСЯ ОБРОБКОЮ КОЗАЦЬКИХ ПІСЕНЬ
Побувавши на Хортиці, подорож надихнула маестро на обробку
козацьких пісень. Микола Дмитрович керував учнівськими колективами й творив
власні обробки народних пісень. Опублікував він понад 200 таких творів, як
"Щедрик", "Льодолом", "Дударик".
3. ВІЧНИЙ УЧИТЕЛЬ І ВІЧНИЙ УЧЕНЬ
Леонтович за сімейною традицією повинен був стати священиком –
так бажали його батьки. Тому він закінчує Шаргородське початкове духовне
училище, а згодом – духовну семінарію у Кам’янець-Подільську . Проте юний
композитор обрав іншу життєву стежку. Після закінчення 1899 р. семінарії М.
Леонтович відмовився від духовного сану й кілька років працював викладачем у
різних галузях науки. Але, як і раніше, музика залишалася для нього на першому
місці. Леонтович часто організовував разом зі своїми учнями літературно-музичні
вечори.
4. ПРАЦЮВАВ НАД ПІДРУЧНИКОМ ДЛЯ ШКІЛ
Протягом 1919-1920 років Микола Леонтович працював над
підручником з нотної грамоти для школи. Але жоден екземпляр не дійшов до нашого
часу.
5. "ЩЕДРИК" ПРИНІС
ЛЕОНТОВИЧУ СВІТОВУ СЛАВУ
Найяскравіший твір Леонтовича, який приніс йому визнання –
"Щедрик". Вперше ця композиція була висвітлена українській публіці у
1916 році у виконанні хору київського Університету. Це була вже четверта
редакція "Щедрика" Леонтовича, що набула надзвичайної популярності. 5
жовтня 1921 року він був презентований на концерті в Карнегі Холі в Нью-Йорку.
А в 1936 році Пітер Вільховський, який працював на радіо NBC, записує
англійську версію слів до "Щедрика" — "Carol of the Bells".
Під цією назвою мелодія українського "Щедрика" стала всесвітньо
відомою.
6. У КОМПОЗИТОРА БУЛА МУЗА
Леонтович викладав у тульчинському жіночому єпархіальному
училищі. Тут він береться за написання хорової опери "На русалчин
Великдень", проте він прагнув удосконалити текст лібрето, який написала
його вихованка Надія Танашевич. Взимку 1921 року, взявши із собою старшу дочку
Галинку, їде до лібретистки, що проживала зі своїми батьками у селі Стражгороді
поблизу містечка Гайсина. Жінка Клавдія дуже ревнувала Леонтовича до Надії.
7. ЛІБЕРИСТКА НАПРОРОЧИЛА КОРОТКУ ДОЛЮ
Одного разу, учениця композитора Надія Танашевич вхопила його за
руку – поворожити. Глянувши на долоню, дівчина сказала: "Це лінія життя, —
прошепотіла вона, — але чому вона така коротка?". Композитор намагався
відповісти на це жартами, ще не знаючи на скільки мала рацію Надія
8. ТАЄМНИЦЯ ТРАГІЧНОЇ СМЕРТІ
Упродовж 80 років загибелі Миколи Леонтовича було присвячено
багато публікацій і лише наприкінці 20 століття вдалося розгадати причину його
смерті.
"В ніч на 23 січня 1921 р. композитор перебував у свого
батька у селі Марківка Гайсинського повіту, де був убитий агентом ВНК
(Всеросійська надзвичайна комісія з боротьби з контрреволюцією і саботажем при
РНК РРФСР – Ред.) Афанасієм Грищенком, який напросився в хату переночувати,
назвавшись чекістом, що проводить боротьбу з бандитизмом. Вранці невідомий
пограбував будинок і застрелив Миколу Леонтовича", – зазначається у
рапорті по справі вбивства композитора. Це було зумисне вбивство талановитого
українського композитора органами ВНК.
9. У ПАМ'ЯТЬ ЮВЕЛІРУ УКРАЇНСЬКОЇ ПІСНІ
На дев’ятий день пам’яті Миколи Леонтовича друзі започаткували
комітет Леонтовича, що через рік став Товариством. Вже 1977 року Київським
театром опери та балету було поставлено оперу Миколи Леонтовича за казкою
Бориса Грінченка. Її дописав і відредагував Мирослав Скорик, назвавши твір
"Русалчині луки". А ще через 20 років було відкрито музей Леонтовича.
10. У ТВОРЧОМУ ДОРОБКУ КОМПОЗИТОРА ПОНАД 150 МУЗИКАЛЬНИХ ТВОРІВ
У творчому доробку композитора понад 150 музикальних творів.
Серед них такі відомі, як "Щедрик", "Дударик",
"Пряля", "Козака несуть".
09.12.22
10 грудня у світі відзначають Міжнародний день прав людини, який було засноване 4 грудня 1950 року на засіданні Генеральної Асамблеї ООН, знаменуючи річницю ухвалення Асамблеєю Загальної декларації прав людини в 1948 році.
Засновники Міжнародного дня прав людини висловлювалися за розширення прав людини, активну пропаганду ідей рівноправності, соціальної відповідальності та взаємодопомоги.
Загальна декларація стала першим міжнародним документом, в якому були чітко сформульовані положення про права людини. Крім основних прав людини, Загальна декларація прав людини докладно перелічує політичні, громадянські права і свободи людини, а також права в економічній, соціальній і культурній сферах.
Загальна декларація прав людини спонукала людство до розробки та укладення численних конвенцій, декларацій та протоколів з прав людини: у 1948 р. було ухвалено Конвенцію про попередження злочину геноциду та покарання за нього, в 1949 р. – Женевські конвенції про захист прав людини під час збройних конфліктів, 1950 р. – Європейську Конвенцію захисту прав людини та основних свобод, 1959 – Декларацію прав дитини, в 1966 р. – пакти про права людини тощо. Також було створено різноманітні установи та посади для більш об’єктивного дотримання державами прав людини – Комісія ООН з прав людини та Уповноважений з прав
20.11.22
" Майдан - фортеця духу"
Для чого люди вийшли на майдан?
Що їхні сонні душі розбудило?
Розвіявся густий-густий туман,
Що прикривав всю правду так грайливо…
Для чого мерзнем, нащо стоїмо?
Бо хочем Україну ми підняти!
ЇЇ «Європою» ми гордо назвемо
Бо вона гідна статус такий мати.
Україна – це територія гідності й свободи.
Такими нас зробила не одна,
а дві революції – наш Майдан 2004 року, який був святом Свободи, і Революція
2013 року – Революція гідності. Це був надзвичайно важкий іспит для України,
коли українці продемонстрували свою європейськість, гідність, своє прагнення до
свободи.
Після Майдану і до цих пір
на території нашої держави немає спокою, розпочалися і продовжуються військові
дії на Сході України, в ході яких було втрачено вже кілька тисяч життів солдат
та мирних жителів.
Тим, хто в боротьбі за волю і
кращу долю України не дожив до сьогоднішнього дня, спить у незнаних і
безіменних могилах – присвячується!
Шкільна бібліотека закладу підготувала
інтерактивний плакат подій, які навіки
залишаться у серцях нащадків.
Але на превеликий жаль, Небесною Сотнею не закінчився біль і страждання України. Сьогодні йде боротьба за нашу Україну. Воїнами пишається весь народ, бо в їхніх серцях горить вогонь любов до рідної країни, та велика віра в перемогу. Захищаючи рідну землю від ворога, сьогодні вони віддають найдорожче – своє життя.
А ми говоримо їм :
«Повертайтесь живими!».
08.11.22
"У рідній мові, в щирім слові славімо неньку Україну"
День
української писемності та мови.
Звичайний
день, та все-таки — чудовий.
Сьогодні
згадуємо мову пелюсткову,
Свою
найкращу, рідну, світанкову,
Чарівну
і барвисту, ніжну і пречисту,
Багату,
світлу, гарну, променисту,
Яку
нам ця Земля усім подарувала,
Найкраще,
найдорожче все, що мала.
Віками
нею предки наші розмовляли,
Рід
з нею на вустах оберігали.
Бо
мова — код народу, мова — це святиня.
Вона
в усі часи нам Берегиня.
І
поки рідну мову вчать і знають люди,
То
Україна процвітати буде.
Гуртом
тримаймось, люди, а не по одинці,
І
будьмо в світі справжні українці!
І
українською в країні розмовляймо,
А
в душах волю, честь і гордість маймо!