Вінниця. 1910 рік. У середмісті з’являється не просто велична споруда у стилі модерн (архітектор Григорій Артинов), а відкривається театр під керівництвом Тетяни Лентовської (Едвардс).
21 листопада (4 грудня за н.с.) 1910 р. виставою «Затоплений дзвін» за п’єсою Гергарта Гауптмана розпочинає роботу Вінницький стаціонарний театр.
За результатами вагомого дослідження історії театру Ларисою Семенко, Наталією Кушкою, Олександром Логіновим, Світланою Фицайло знайдено архівні документи на підтвердження дати народження Вінницького театру, серед яких Постанова міської управи №61 від 8 жовтня 1910 р. – почерк і підпис Миколи Оводова – про завершення будівництва театру в листопаді, що дасть можливість постановки спектаклів; Про призначення адміністратором театру С. М. Бородіна і формування постійної трупи у вересні-жовтні 1910 р.
1920-1923рр. - служить драматичний театр ім. І. Франка (Гнат Юра).
1928-1940 рр. - запрошення ІІ пересувної опери. Відкриття театру опери та балету.
1940 р. - театр реорганізовано в музично-драматичний.
1941-1944рр. - працює у часи окупації.
1946-48 рр. - відновлення приміщення театру (архітектор Дмитро Чорновіл).
13 листопада 1948 р. Ізмаїльський театр об'єднано з Вінницьким. Очільник – Федір Верещагін (1948-1986 рр.), режисер, народний артист України. Талановитий режисер і організатор театральної справи згуртував колектив однодумців. Виховав три покоління акторів, серед яких народні артисти України М. Педошенко, І. Сікало, В. Сироватко, І. Тарапата, Г. Тищенко, А. Овчаренко, Н. Кондратюк, В. Селезньов, В. Матковський, Л. Бєлозьорова.
1957 р. - театр названий на честь М. К. Садовського.
1986-2016 рр. - художній керівник, актор, драматург, режисер, народний артист України Віталій Селезньов, який став визнаним майстром сцени. У співдружності з композитором, диригентом Дмитром Немченком, художниками Миколою Біликом і Костянтином Вітавським, а згодом з Анатолієм Пеньковським, Валентином Качуровським, Іриною Лупащенко, балетмейстером Миколою Грищенком, а пізніше Діаною Калакай здійснювались нові задуми.
Жовтень 2004 р. - театр отримав статус академічного.
Жовтень 2008 р. - відкриття музейної композиції.
Від 2016р. - головна режисерка театру, народна артистка України Таїса Славінська. Її міф з прадавніх часів «Лісова пісня» - лауреат Премії Кабінету Міністрів України ім. Лесі Українки. Виставі «KVITKA» рукоплескала Грузія та Німеччина. Аплодує й Україна від заходу та сходу. Аншлаги тривають.
Театр бере участь у фестивалях, серед яких «Вересневі самоцвіти», «Золоті оплески Буковини», Andriyivsky Fest, «Зірковий листопад у Закарпатті», Операфест, «Мельпомена Таврії», «Схід-Захід» (Краків), «Золотий Лев», «Дніпро. Театр. UA».
Великий досвід обмінних гастролей з регіональними театрами України (Черкаси, Кропивницький, Житомир, Хмельницький, Рівне, Біла Церква). Підписано меморандум і з Кутаїським драматичним театром.
У театру працюють велика та мала сцени для глядачів різного віку: оперети, рок-опера, драми та комедії, трагіфарси та детективи, казки.
Театр співпрацює з режисерами (В. Сікорський, П. Авраменко, О. Ковшун); художниками (А. Александрович-Дочевський, А. Духовична); композитором І. Небесним; драматургами (Неда Неждана, Т. Іващенко, О. Миколайчук-Низовець, О. Володарський, О. Вітер).
Від початку повномасштабної війни театр займається волонтерською роботою, підтримує українських військових, їхні родини, співпрацює з медичними установами регіону, бере участь у багатьох проєктах. Відкриті до ВПО з Маріуполя, Бучі, Бахмута, Харкова та інших міст. На підтримку жителів Харкова та Дніпра зіграли у цих містах «Стікери» й «Ассо та Піаф».
Колектив йде в ногу з часом до безбар'єрності та свободи, запрошуючи на перегляд вистав глядачів різних категорій та екскурсії «Історію творять особистості». Спільно з радіостанцією «Місто над Бугом» започатковано підкаст «Театральна кав’ярня» (авторка та ведуча Світлана Фицайло), що знайомить слухачів із життям театру.
Немає коментарів:
Дописати коментар