Було в історії українського народу багато кривавих та складних подій, але є такі, що не можна збагнути ані розумом, ані серцем. 

    Голодомор… Нестерпний біль спричиняє перша складова слова, а уявити, що таке можна було заподіяти навмисно для знищення мільйонів людей… Але це сталося! Як не жахливо навіть згадувати про це, але ми мусимо. Мусимо, щоб віддати шану закатованим голодом людям, дати історичну оцінку діям тодішньої «народної влади», усвідомити наслідки жахливих лихоліть, а головне — навчитися розуміти найменші спроби «великих людей» досягти «великих цілей» ціною життя дитини, людини, нації.

28 листопада 2006 року за ініціативи Президента України Віктора Ющенка Верховна Рада України прийняла закон « Про Голодомор 1932-1933 років в Україні», яким Голодомор визнано геноцидом українського народу.

     У четверту суботу листопада — щорічний національний День пам’яті жертв Голодомору. Щороку, в цей день Україна схиляє голови перед мільйонами жертв Голодомору 1932-1933 років перед тими страждальцями, могили яких розкидані по садках, балках, дворах, узбіччях доріг, кладовищах…

 Шкільні бібліотекарі та учні 10-Б класу створили проєкт «Свічка пам’яті бринить сльозами». 

                               

Вчитель трудового навчання, Лоїк Олександр Володимирович надав відео зі свого особистого архіву, де його бабуся згадує ті страшні, голодні роки. 

Збережи пам'ять!!! Запали свічку 27 листопада о 16.00.